Volodymyr Tymchuk, a poet and Lieutenant Colonel in the Ukrainian Army, invited me to take part in an international poetry Zoom reading that he was organizing in Europe. My brother, a retired Major in the Marine Corps., introduced me to Volodymyr through a childhood friend who had taken a recent writing workshop with Volodymyr in Latvia. My brother’s friend informed Stepan (as he prefers to be called) that I was an American poet who might be able to help him get a few of his poems translated, and then maybe even published in the U.S.. Stepan contacted my brother, Lyman, who gave Stepan my email address. Stepan then emailed me several of his poems in Ukrainian with a polite request attached: “Would you mind translating these poems and then submitting them to an American journal?” Since I don’t know Ukrainian, only a little Russian, I asked my friend and former colleague, Dzvinia Orlowsky, who is a prize-winning translator of Ukrainian and Polish poetry, as well as an accomplished poet herself, if she would help me translate Stepan’s poems. She agreed. The five poems you see here in this issue of Plume, selected by Dzvinia and me, are from a manuscript Stepan sent us.
–Chard deNiord
The following poems were translated by Dzvinia Orlowsky and Chard deNiord
Bread and Salt
If it was a wedding instead of war,
Dobropillia would be welcoming us
with a kobzar, bread, and salt.
Wheat fields would be glowing like golden flames
beside the road, alight with dignity and freedom.
The loam in those fields is free.
But now deep trenches as high as one man standing
on top of another extend from one end to the other
while craters just as deep pock the chornozem
from so many rounds of howitzer shells.
Europe, what more evidence, what more words do you need?
Humanity has always been divided into those
who love life and those who kill.
We’ve never been against giving grain to the hungry,
but we have always been against expropriations,
violence, and robbery.
Europe!
You need to choose between MV and BAU
without it being the kiss of Judas.
29th of July 2022
Ukrainian east, 25 km from the front line
* MV moral values, BAU – business as usual
Night on the Front Line
The longest night slowly crawls to its victories and holds
the restful earth in joy, wet and sticky, unified.
Our KrAZ, like a boat in a storm, connects
the post for observation with a visit and words.
They are afraid of the night and breakdowns, ATGM, land mines…
It’s necessary to wait those few minutes, when day
prevails over darkness and through the unwilling.
Who if not us?—They ask themselves under the winter stars.
Anti-tank guided missile (ATGM)
The KrAZ is a Ukrainian (formerly Soviet) three-axle off-road truck with six-wheel drive (6 × 6), intended for extreme operations.
Volnovasky region, approx. Bohdanovka on the first line of
defensive positions. 21.XII.2019, 15:45–16:21.
Among the First
Somewhere empires and spears are breaking.
Everything in its own time.
Deals made, dates listed—
Everything flows its own way to seal a covenant.
Here’s the new in the old to accommodate the manger.
Here in the manger, the new fits into the old—
Believe it: the first between the magicians and the lambs—
Corner piece of sacred puzzles, witness of starburst—a soldier.
Volnovaha 25.XII.2019, 21:15–21:37.
Nothing Forgotten
Evidence of the belated honor:
Nobody…nothing has been forgotten
is seed—and such a seedtime it was—
seemingly in bronze but, in fact, concrete.
No one has heard about the white coats,
only about the red colors outlining the path
with To be or not to be.
I don’t want more insights.
Why does This is our story? cling
like burdock in the young man’s hair?
I will come to that conclusion myself.
Victorious, all-seeing stars will be sown
in our blue-yellow hot heart.
23.IX.2022, 10:45–11:14
The Rollback
When they tried to replace the cement mortar between the bricks of the epoch-making building mixed with nerves, decisions, tears, and blood, with foam
from hype, political shows, ratings, and laughs…
When they tried to take out windows and doors that they had removed from abandoned industrial monoliths and then turned into a vague temporary residence from strongpoints, foxholes and blinds…
When they tried to carry out the body of the I-did-not-send-you-there
forgotten soldier, then, as a last resort, gave him an expensive
all-expenses-paid-for funeral service as a loan to be repaid by the family-in-grief
before the 40th Day…
When they tried to appoint a terrorist group from artists being infected with ultra-nationalistic and white supremacist views; from doctors in small towns in danger of being murdered for
speaking Ukrainian;
from volunteers in whose hands—like Volodymyr’s, the Great Duke of Kyiv, the Mother of all Rus’ towns stolen and laughed at by “beyond-the-forest” inhabitants of Zalesye—the funds should have been left…
When they tried to assign collateral for his release from a prison at the value of several noncommissioned, modernized tanks…
only one question remained,
When?
Volnovaha . 20.ХІІ.2019, 10:35–11:21.
Хліб і сіль (Bread and Salt)
добропільська громада зустрічає нас кобзарем
не війна б і якби на весілля то хлібом-сіллю
котяться вздовж доріг золотим вогнем
хвилі достатку з колосся гідними й вільними
глибокі чорноземи в зріст інколи в два
траншеями вкриті і вирвами від сто двадцять других
які вам європо потрібні ще свідчення і слова
світ ділився на тих хто приносить життя а хто згубу
завжди ми не проти аби до голодних зерно
постачали ми проти експропріацій ґвалту грабунку
європо є цінності є розрахунок лише заодно
із першим чи другим слід бути ні юди цілунку
29.VI.2022, 11:3
Ніщо не забуте (Nothing Forgotten)
Всіяні — і така посівна була — бронзою, але, звично, в бетоні
Індикатори запізнілої шани з «Ніхто і Ніщо не забутим».
І, дійсно, ніхто не чув про біле пальто, тільки червоний
Колір окреслював путь з оксюморонним «Бути а чи не бути?».
Я не хочу більше осмислень: чому «Оце ж наша історія!?»
Учепилася так, мов реп’ях у волосся юначе!
Я придумаю сам переможні, світоглядні зорі,
Що сіятимуть нам у синьо-жовтому серці гарячому.
23.IX.2022, 10:45–11:14
Ніч на передовій (Night on the Front Line)
Найдовша ніч поволі заповзає до володінь Своїх і в радості тримає спочилу землю,
Мокру і в’язку. Наш КрАЗ, мов човен у шторми, Ес-пе-шки сполучає візитом і словами.
…Бояться ночі і поломки, пе-те-ер-ка і мін…
І дочекатися хвилин, як день за темряву Візьметься, і крізь нехіть — «Хто, як не ми?», —
Самі себе спитають під зимними зірками.
Волноваський край, ок. Богданівки на першій лінії оборонних позицій.
21.ХІІ.2019, 15:45–16:21.
Поміж перших (Among the First)
Десь ламаються імперії і списи, Сходиться на клапті клином світ, Укладають з кóго скільки даті списки — Своїм плином все, …аби завіт
Ось новий в старий вмістити в яслах — Вірте: першим поміж магів і ягнят — Наріжний шматок священних пазлів, Свідок зореспалаху — солдат.
Волноваха. 25.ХІІ.2019, 21:15–21:37.
Відкат (The Rollback)
коли цементний розчин, що між цеглинками епохального довгобуду,
замішаний на нервах, рішенцях, сльозах і крові, спробували замістити монтажною піною
із хайпу, політшоу, рейтингів і смішків,
винести вікна і двері
з покинутих виробничих монолітів, пристосованих до туманного у тимчасовості проживання, з ВОПів і бліндажів, спробували як винести тіло «я-тебе-туди-не-посланого»
в останню путь
завищерозрядними похоронними послугами під гарантії
в кредит, який до сорока чи після все одно доводиться погашати
згорьованій родині, призначити ве-те-ге заражених ультранаціоналістичними
поглядами та вищістю білої раси митців із нелінійного часопростору, лікарів немовних із містечка, де вбивають за мову, волонтерів, які, мов князь владімір
із мать-городов-рускіх заліської посадки,
мали б залишити кошти на своїх руках,
спробували, як призначити за-ними-ушльопку заставу в кілька не випущених модернізованих танків, зависло невирішеним лише одне питання,
коли ж?
Волноваха. 20.ХІІ.2019, 10:35–11:21.
