Alex Averbuch translated from the Ukrainian by Oksana Maksymchuk and Max Rosochinsky
*
everything happened as in the early days of creation
awkwardly and haphazardly –
after the war great-grandmother Rakhilia
was resettled in the house
of the Lustig family
Lustig and Averbuch –
back to back
a house with two masters
held together with the glue of
pain and guilt
they lived well
didn’t fight
great-grandmother went deaf
even before her brother Davyd
got stuffed into a gas van
Yakiv Lustig – the tailor
mumbled
turning his eyes away
great-grandmother Rakhilia
a large red-haired woman
grasped him by the elbow
turning his face to hers –
she needed to see the lips,
what Lustig was saying
but his eyes, his laughing eyes
she demanded to see those too
and she answered the German
in Yiddish, the language he understood
forty years later
Yakiv Yakovych Lustig
my PE instructor
prodded me on, urging:
faster, Averbuch, faster
as I gained muscle mass
my legs growing stronger
and my voice more breakable
run so that no one could catch you people
and I ran,
as if armed with explosives, to the enemy
earning high marks for “excellence”
and now, when in my dreams
I, Jewish scum,
get chased down by the Aidar youngers
I am grateful to my savior
who had made me stronger than my own self
sturdier than revenge
*
усе сталося, як при створенні світу,
незграбно і випадково –
по війні прабабу Рахілю
оселили у будинку
Люстиків
Lustig та Авербух –
спина до спини
будинок на двох господарів
тримався на
клейкому болі та провині
проте жилося добре
не сварилися –
прабаба оглухла
ще до того як брата Давида
запхали до душегубки
та Яків Lustig – кравець
щось шамкав губами
відводячи очі вбік
але прабаба –
велика руда жінка
брала його за лікоть
та повертала до себе обличчям –
мала бачити губи того
хто говорить до неї те що говорив Lustig
та очі, його смішливі очі
конче мала бачити теж
і відповідала кравцеві
на зрозумілому йому їдиші
років через сорок
Яків Якович Lustig –
мій фізкультурник
ганяв мене кажучи
швидше Авербух швидше
та я набирав м’язи
литки ставали міцними
а голос ламким
біжи щоб відтепер вас ніхто не здогнав
та я біг
ніби з вибухівкою на ворога
поки не отримував “відмінно”
і нині коли у снах мене
жидівського виблядка
й досі наганяють айдарські шмаркачі
я вдячний своєму рятівникові
що зробив мене сильнішим за себе
міцнішим за помсту
*
didn’t start any games with us
the tough guys
didn’t take us around the corner
we didn’t fuck them up
they didn’t fuck us up
didn’t cast momentous bullets
under the neighbors’ windows
didn’t piss
throwing up
didn’t turn away their sunflower eyes
didn’t stare, gazes aflame, at the stolen sun
didn’t choke on their own blood
quiet, sister
haven’t you had enough
getting lost in this ice-hole
flares of empty fear
will not overshadow the glimmering
flame of shame
curling up in the throat
splitting the belly of war
the head of a monster
will roll down the hill
of pure snow
*
ігор з нами не заводили
правильні пацани
не заводили за ріг –
а ми їх не піздилі
вони нас не пиздили
не відливали вікопомні кулі
під сусідськими вікнами
не відливали
блюючи
не відводили соняшникові очі
не дивилися палахкими на крадене сонце
на крові не запиналися
заспокойтеся, сестро
чи не вистачило
вам губитися в цій ополонці
порожнього страху спалахи
не затьмарять мерехтливе
полум’я сорому
у горлі зав’ється
війни розійдеться живіт
виродка голова
скотиться з горба
білого снігу
