August City Night
stifles, thick stream
of scorched chestnuts,
lindens, poplars float toward Kyiv.
Poor trees with stunted trunks
wrap themselves around balconies.
Naked bodies on beds of blankets—
Are we pure as lilies, our skin
sinfully covered with sand from
foul Dnipro beaches?
Give me that glass of tap water,
its gray aftertaste of chlorine
and a longing not known
on the periodic table of elements.
The heat slowly settles.
Outside, an echo—morning,
twitter of young firebirds.
Серпнева ніч у місті задушлива.
На Київ
пливе густий потік розпеченої крони
каштанів, лип, тополь… О бідні дерева,
о стебла хирляві, що обвили балкони!
Оголені тіла на плесі простирадл —
невже це ми, як лілії — духовні?..
Шкірні покрови встелені гріховно
піском із пляжів смрадного Дніпра.
Подай мені ту склянку, де вода
із крана має сірий присмак хлору
і туги, невідомої з таблиць
хімічних елементів… Осіда
поволі спека; і луна знадвору
ранковий щебет молодих жар-птиць.
Love in Kyiv
Love in Kyiv is scarier than beautiful
Venetian passions. Depraved and light,
butterflies fly to flaming wicks—
brilliant wings burn on the dead caterpillar!
Spring ignites candles of chestnuts.
The delicate taste of cheap lipstick lingers,
evocative innocence of miniskirts,
and those forelocks, badly shaved—
Images and memory disturb
like sad, blunt pop-songs.
You’ll die here from a sly knife.
Or your blood will appear like rust
on a new Audi on the backstreets of Tatarka.
Wearing a white clerk shirt,
you’ll fly from the balcony, the sky,
to your dirty, small Paris.
Who can tell marriage from death?
Love in Kyiv is scarier than schemes
of new communism: at night drunken
ghosts come out from Lysa Hora
carrying red flags and potted red geraniums.
You’ll die here from a sly knife,
or fly from the balcony, the sky—
or in a new Audi from the backstreets of Tatarka—
to your dirty, private Paris.
Your blood will stain like rust
on your white clerk shirt.
Translated by Ali Kinsella and Dzvinia Orlowsky
Кохання в Києві страшніш од венеційських
прекрасних пристрастей. Порочні і легкі,
летять метелики на сяючі свічки —
на мертвій гусені горять блискучі крила!
Весна каштанні свічі запалила!
Дешевої помади ніжний смак,
міні-спідничок виклична невинність,
і ці чуби, поголені не так, —
але хвилює образ, спогад, знак…
як шляґера трагічна очевидність.
Ти тут помреш від підлого ножа,
і кров твоя проступить, мов іржа
в новому «Ауді» на закутках Татарки.
Ти тут з балкону, з неба, полетиш
на свій брудний, маленький свій Париж
у білій блузці референта-секретарки.
Не одрізнити шлюби від смертей…
Кохання в Києві страшніше від ідей
нового комунізму: в ночі п’яні
виходять привиди із Лисої гори,
несуть в руках червоні прапори
і горщики червоної герані.
Ти тут помреш від підлого ножа,
ти тут з балкону, з неба, полетиш —
в новому «Ауді» із закутків Татарки
на свій брудний, маленький свій Париж —
і кров твоя проступить, мов іржа,
на білій блузці референта-секретарки.
